Яка краса, коли Ти чуєш мову,
В молитвах подолаю біль і сум!
У прийнятті Тобою серцем знову,
Я полишаю світ самотніх дум.
Прекрасний Ти і наодинці,
Я помовчу, послухаю в тиші.
Перепочину на оцій зупинці,
Відкриюсь, як той обрій на межі.
Не перейду, не зараз, не на часі.
Ти знаєш все, через які мотиви
Я рухаюсь, не гасну, хай і гасять,
Цвіту в Тобі, палаю в дощ і в зливу.
Завжди, мій Боже, будь зі мною поруч!
Хоч переплавка дуже сильно ранить.
Та Ти її для того тільки й робиш,
Твоя рука в саду Своєму садить.
А всі шляхи, якими тут мандрую,
Вже перевірені Отцем моїм Небесним.
Хоч ворог думає, що знов маніпулює,
Ти обірвав нитки, бо був зі мною чесним!