Вона така зухвала і гаряча.
Вона ще може більше, глибше й далі.
А ти іди туди, де всі незрячі.
І позбирай усі тьмяні медалі.
Вона така, що скаже — то між ребра,
Не говори їй краще під негоду.
Бо ті слова обернуться наклепом,
А ти будеш чекати нагороду.
Іди собі, бо всі твої примари,
Для неї ніби, щоб «зігріти сонце».
Вона сама поїде поміж хмари,
І трійку запрягає, глянь в віконце.
Свавільно розкидає вліво, вправо
Пусті думки, не зібрані у змісти.
Вона така, і їй не треба слави,
Її вона зібрала вже в намисто.