Ви не втомлюєтеся робити зло, То чому я маю виживати? Постать розчинилась, як і не було, А не зовсім це світ мав чекати. Що злетіло, те вже не знайду, Воно десь осіло краплями на сході. З ахисник країни завжди каже «йду» І лишає все, і держиться на згоді. Якби знала я, що буде так боліть, … Читати далі
Яка краса, коли Ти чуєш мову, В молитвах подолаю біль і сум! У прийнятті Тобою серцем знову, Я полишаю світ самотніх дум. Прекрасний Ти і наодинці, Я помовчу, послухаю в тиші. Перепочину на оцій зупинці, Відкриюсь, як той обрій на межі. Не перейду, не зараз, не на часі. Ти знаєш все, через які мотиви Я … Читати далі
Затьмарила сонце із хмар полоса, І вище літак не літає. Насправді не вірили ми в чудеса, А знали — чомусь так буває. Що ступить за обрій світило небес І завтра — щоранку — проснеться. А ми віднайдемо ключі від чудес, Чи може це тільки здається? Я тихо подамся у нові світи І вперше свідомо зрадію, … Читати далі
Зміцни мене, мій Боже добрий, Хай я в Тобі черпаю свою силу. Мій дух у битвах у Тобі хоробрий, І недосяжні стіни мого тилу. Там, де здригаюся, де плачу знову, Моя душа шукає рідну хату. Залізний щит тримаю, мов обнову, І виглядаю Твою поміч, Тату. Я виросла, але години болю Ще накривають, мов дитя голодне. … Читати далі
Ми займали кожну хвилину життя Справами, планами, цілями. Воно не питало і йшло в небуття, А ми домовлялися з цінами. І певні розгадки знайшли від сердець, І знов нерухомість цінили. А перше питання, як дме вітерець? Ми дітям не пояснили. Заглиблено дивишся, я не прошу Сказати усе, що не треба. Під тихий і ніжний, під … Читати далі
А що буде з нами завтра, Коли розвіється вітер, Де сонечку встати варто, Коли переквітнуть квіти. Терпеливо ти встанеш на ноги, А я позбираю крихти. І рипнуть дощечки старої підлоги, Чомусь ще захочеться бігти. За згадкою лине згадка, За кухлем лежать таблетки. Мені би на руки до татка, І вірші читать з табуретки. Мерщій розпалити … Читати далі
Вона така зухвала і гаряча. Вона ще може більше, глибше й далі. А ти іди туди, де всі незрячі. І позбирай усі тьмяні медалі. Вона така, що скаже — то між ребра, Не говори їй краще під негоду. Бо ті слова обернуться наклепом, А ти будеш чекати нагороду. Іди собі, бо всі твої примари, Для … Читати далі
Я була бурею, штормом і вихорем, Я хотіла поглинути, знести і знищити. Всі мої болі, що ніби від пращурів, Знов наростали і мене калічили. І не складають це в рими, ні в стовпчики, Мозок кричить — він не знає, як діяти. Все знов прожито малесеньким хлопчиком, І знов поля буде слізьми засіювать. Встану й піду, … Читати далі