Забери мою біль, забери.
І в придачу ще спогад зітри.
Хай не кличе до тої пори,
Де спішила у гру дітвори.
Де не знала, що буде отак,
Що в долоні затисну пʼятак.
Буду рада отому дощу,
Що загнав в дім поїсти борщу.
Що кричатиму й голос зірву,
Мовчки гратиму пʼєсу нову.
Пантоміма з кіна наяву
Пригинатиме гостру траву.
Забери мій невичерпний біль
І даруй знову бачити ціль.
Не зважаючи на нечуття,
Не згубити єдине життя.