Пройдені милі минатимуть,
Стомлені ноги спочинуть.
Зорі і ліс надихатимуть,
Ніжні сюжети полинуть.
Компаса стрілка на протязі,
Не підведе, не зібʼється.
Маревні ночі у потязі,
Снами усе заснується.
Я все для себе побачила,
Я усе знову впізнала.
Все це було необачливо,
Тільки ішла й повторяла.
Так я зростала довірливо,
Так світ дурив за спиною.
Віра у добре покірливо
Стала потіхою злою.
Весь цей сценарій повторено,
Тисячі раз биті руки.
Ніби в пітьмі заговорено,
Світ не звільнив від розпуки.
Ти не змінився до старості,
Виром бушуєш шаленим.
Всі ті повтори і пакості
Для мого серця сирени.
Викину копії зболені,
Хай навіть світ не впізнає.
Що я зросла на розколині,
Тут моє серце й співає.
Тут я окрилена вірою,
Все розкажу свому Татку!
Знову дарує без міри
Він І примножає достатку.