Чим повниться моя душа?
Чим дихає і чим боліє?
Стискає квіти чи ножа?
Морозить знову а чи гріє?
Коралі туго обівʼють,
Намисто здавить мою шию.
Такі думки завжди снують,
Що ними я не володію.
Що все це диво не для нас,
Ти знаєш, часто сумніваюсь.
Що рідко наступає час,
Коли всебічно довіряюсь.
Ти світиш з неба — з висоти,
Буває, навіть червонієш.
І місяцем стаєш чужим,
І, приближаючись, не грієш.
Пробач мені, я не права,
Не маю права на зітхання.
І, підбираючи слова,
Завершую своє верстання.