Оревуар, мадам, оревуар!
Обійстя пильно оглядаєте навколо.
Смішний сюжет і темний будуар —
Це те, що нищить і стискає коло.
І ті столи, що ломляться у Вас,
Збирали всіх, хто щось з себе вважає.
А де сімʼя, де мати у цей час?
Вона страждає?
Оревуар, мадам, оревуар!
За вітром гониться хтось незнайомий.
З уроків втік малесенький школяр
І потім став у всесвіті вагомий!
Не доросли… незримі ланцюги
Тримали душі від страхіття світу.
Десь захищало це, а десь ішли
І загубились знов у зимах й літу.
Оревуар, мадам, оревуар!
Ви не збирайте знову ті карети.
Вони чужі, не йдіть знов на вівтар,
Не загубіть єство планети.
Оревуар!