Що таке душа людини?
Вона — чисте джерело,
Там відображається Єдиний,
Що зростив усім гріхам на зло.
Повстають на неї пекла зграї,
Розпиляють попіл по красі.
Душі втомлені підчас зітхають
І змивають темінь у сльозі.
Як же хочеться знайти розраду
В тихому обійсті у Отця!
Та диявол розставляв принаду —
Навіть тим, хто служить без кінця.
Навіть ті, хто світить, гріє, родить,
Велено пройти крізь ураган.
І душа така лиш Богу годить,
Що минає пристрастей капкан.
Та, що грає музику бадьоро,
Втомленою встане із колін.
Та отримає лиш перемогу скоро,
Що до Батька віддає уклін.
В цьому світі виснаження свище,
І тремтіння рук нас видає.
Бігти — бігли, і дістались вище,
Та це душам втіху не дає.
Боже, напувай мене любов’ю,
Дай той мир, що вищий понад все!
Я окроплена твоєю Кров’ю,
З легкістю життя мене несе.
Такі втомлені і тихі оченята
Хочуть знати — знову захиститиш.
Що дозволиш колоски збирати.
І на діло Боже спорядиш.