Сьогодні я тихо плакала, В відлунні душі счезала. Ні, зовсім тим не налякана, Я просто не все сказала. Сьогодні прийдешні іспити Не стали гучним фіналом. Не зʼїсти всього й не випити, Що винесено з підвалу. Не хочу іти і бачити, Як тоне моє знаряддя. Своєї межі позначити Барʼєри, на це приладдя. Поміхи давали вирости, Та … Читати далі
Апогей історії на відстані, Впалі очі й деяка розруха. На землі немає більше пристані — Тут немає спокою для вуха. Щось трапляється, неначе ненавмисно, І немовби план і був провальним. Та весна, що одягла намисто, Плаче знову в залі десь вокзальнім. Ну чому в історії про віру Не писали про важкі дилеми? Про «любов», що … Читати далі
Мене обіймає котик, Такі в нього милі лапки. І ніжності знову дотик, І знову в душі три крапки. Мене обіймає сонце, Наповнить найглибші недра. Відкрию душі віконце — З ним завжди я добра й щедра. Мене не зламає вітер, Ну що там вгорі стряслося? Тобі не всміхались квіти? Чи в думці десь щось здалося? Я … Читати далі
Моя сповідь сповнена спогадів, Виром винесло все в небуття. Колисала неспішно маленьке дитя І плекала у мріях життя. Я на світі тут вперше, тому незнайома, З тим що стріну, стрічала щораз. Дивувалась усьому, що приніс мені час. І тримала вогонь у душі, щоб не згас. Я впізнала Тебе у собі, ми зустрілись, Ти зростив мене, … Читати далі
Моє тихе місце, моя схованка, Втамуй замість мене подих. Сповільнюється пульс на сходинках? Зупиняються в річках води? Що ти збираєш, як збираєшся? Світ загасити вранці. Сонце палатиме і не сховається, В нього щоденно танці. Я розбираюся в тому, що скоїла, В чому проблема туги? Кому світила, кого загоїла, Де не знесла напруги. Що я робитиму, … Читати далі
Роки існування і роки життя, Що спільного в них, а що різне… Що скарбом залишу, а що — на сміття, Де тихе повітря, де грізне. І та ж складова і один арсенал, Та різними цілі бувають. Стояла б скирта, та десь взявся підпал, Пожежі з тих пір не вщухають. Затихни, молю, хай мій розум мовчить. … Читати далі
Оревуар, мадам, оревуар! Обійстя пильно оглядаєте навколо. Смішний сюжет і темний будуар — Це те, що нищить і стискає коло. І ті столи, що ломляться у Вас, Збирали всіх, хто щось з себе вважає. А де сімʼя, де мати у цей час? Вона страждає? Оревуар, мадам, оревуар! За вітром гониться хтось незнайомий. З уроків втік … Читати далі
Залізний птах навчивсь літати. Він має бути тут таким. Щоб тихим небом голубим Міг крізь морози пролітати. Залізне серце не дістати, І не зігріти, й не знести. Його десь треба обійти, Його десь треба обійняти! Залізний дух враз не зламати, Не перекроїти ніяк! Така людина — не простак, З алізні нерви не дістати. Машина в … Читати далі
Вона вдивлялась у щільний туман, Мов би хотіла його розітнути, Між ребер різав не її обман, Так ніби хтось хотів кинджал ввіткнути. Її не огортало більш тепло, І не бадьорили уже морози. Ще трохи в скронях відчаєм пекло, І рідкі наверталися враз сльози. Насправді все переболіло й зажило. І черствий хліб вже смакував доволі. Вона … Читати далі
Наче пташечка на похилений вітці, Легка, тиха і зовсім беззахисна… Час розсудить, хто — вільний, хто — в клітці. Хто не спить і страждає геть допізна. Всі такі переважно розсудливі, І не часто буває щось знов своє. Ті доцільні прийоми й облудливі Бʼють і ріжуть серденько сумне моє. Я відчула самотність свою, мов той океан, … Читати далі