Сльози самі лилися, як потоки дощів —
Просто важко далися виривання плющів.
Певно, ті, що зітхають, не збирають озер,
Не живуть, не літають і не палять костер.
Рівно дихання ляже, як рядки на папір,
І ніхто знов не звʼяже, ходить десь дикий звір.
До буріння не знайдеш скарби в надрах землі.
І ходити по суші не почнуть кораблі.
Все, що треба, принаймі, — це краплинка тепла.
Та як довго чекати, десь душа віднесла.
І найкраще в цій справі — відпустити процес.
Є чужі і є зайві, що тормозять прогрес.
Стане добре відчутно, що не варто робить,
Що буває подалі найпростіше любить.
Адже кожної справи є фінал і межа.
Добре спершу віддати у музей муляжа.
Кожен має під сонцем свій радар і свій шлях.
Не тримається міцно на піску мідний цвях.
Місце вартості й сили там, де ти лиш один,
І з тебе не змалюють плагіатів-картин.