Я не віддам свої ключі від щастя,
Від посмішки, від радості й сердечної туги.
Все що в мені — моє, забрати тут не вдасться,
Йому — своя, тож поруч тихі береги.
Так близько часом, часом так далеко,
Здається навіть — Ти не знаєш, як мені.
Дають собі спочинок і орли й лелеки,
І не бувають схожими в мандрівках всі дні.
Та як би не було в глибинах океану,
Вітри шепочуть настрій на землі.
Я не підвладна темряві й обману.
Мій шлях надійний не загубиться в імлі.
Тому, що Ти — мій штиль, спасіння і надія,
Мій якір, башта, і укріплення в горі.
Провадиш вірно, тож надійна мрія
Для мене світить яскравіше від зорі.
В житті завжди вирує те, що носиш в серці,
Малюєш собі шлях, і в кожного він свій.
Мої ключі в Тобі — від мого щастя дверці,
Тому, хоч все мине, з Тобою мій спокій.