Як називається сукупність тих процесів, Коли людина може не зітхати, Не відчуває ран, синців, абсцесів, Не памʼятає біль… щоб не ридати. Як називається хвороба, що зробила Такою все, до чого й призвела. Коли людина більш за все любила І навіть кривди в цьому не знайшла. Цей захист волі жити спонукає, І цей процес характер визнає. … Читати далі
Час не змінюється і не змінює? Все минає і мине. В ньому крихти завжди цінні є, З ними розпач промайне. Час лікує й не лікується Від повторів і жалю. Все завчасно там будується, Де говориться «люблю»! І наповнить ароматами Ті моменти, що пройшли. Ми були часом за ґратами, Десь кохали, десь росли. Певно, треба знову … Читати далі
Споконвіку чоловіку треба мрія й диво, І бажання без вагання відкривати світ. Захопити розум й душу пишуть людям чтиво. І мандрують океаном ті, що колять лід. Я свою життєву втіху не віддам за місце За столом, де пахне страва… не сижу давно. Важіль серця виміряє, чи бажання чисті, І звітую Тобі знову, бо не всеодно. … Читати далі
Сльози самі лилися, як потоки дощів — Просто важко далися виривання плющів. Певно, ті, що зітхають, не збирають озер, Не живуть, не літають і не палять костер. Рівно дихання ляже, як рядки на папір, І ніхто знов не звʼяже, ходить десь дикий звір. До буріння не знайдеш скарби в надрах землі. І ходити по суші … Читати далі
Я помітила, що із літери Випливають і сміх, і сльоза. Ніби поручні для «без правил гри», Поза межами всі «поза»… Мені досить лиш усміхнутися, Як сприймається цей букет, Не бажаю знову озирнутися На розіпнутий цей сюжет. Хай прийде спокій у віконечко, Я впіймаю знову красу. Почуття такі, як те сонечко, Що прогнати в змозі й … Читати далі
Я хочу, щоби Ти уважно подивився, На мене та на Всесвіт, в якому нині я. Я хочу, щоби Ти за мене заступився, Я хочу знову знати, що ми — одна сім’я. Невпевнено хитнулась назустріч яворина — До вітру й сонця віти свої вона тягла. Так само хоче бути щасливою людина, Бо часто грають серцем, це … Читати далі
Я не віддам свої ключі від щастя, Від посмішки, від радості й сердечної туги. Все що в мені — моє, забрати тут не вдасться, Йому — своя, тож поруч тихі береги. Так близько часом, часом так далеко, Здається навіть — Ти не знаєш, як мені. Дають собі спочинок і орли й лелеки, І не бувають … Читати далі
Сподіваюсь, в Небі не буває кризи, Не бува поразки й білих прапорців. Не сповзає промінь сонця геть до низу, І не мочать сльози чисті папірців. Не сумує радість в горі і не плаче, Що смертельно туга душу огорта. Весело ягнятко біля лева скаче, І голодний їсти може досита. І метаморфози не передбачають, Що той лебідь … Читати далі