Місце безпеки — де ти?
Де точно відомо що я — своя.
Де зранку клекочуть лелеки,
І мене кохає моя сім’я.
Де я не поранена словом,
Засну на руці у тата.
Де манять безкрайні діброви,
Де птахи хочуть співати.
Де вчилася мріяти в диво,
Де все, що було, — випадково.
Ще мама була не сива,
І щастя було кольоровим.
Зарізані квіти плачуть,
Тому щось зламалось знову.
Я правда цей світ пробачу?
Бо він підірвав основу.
Колись там, в Єдемскім саду,
Поранена стала птиця.
З тих пір відчуває ваду,
І часто їй щось не спиться.
Ключі загубила знову
Від тої скарбнички з дивом.
Не склавши свою промову,
Мільярдам вручала чтиво.
І вірила, що в безпеці,
Хоч крила диміли в птахи.
Не заздрю отій лелеці,
Що йшла добровільно на плаху.
Із суджень і негараздів
Свої виривала співи.
На хаті весною вранці
Клекоче і вірить в диво.