Проростав бамбук крізь тіло, Прорізалася плоть, оросилася кров’ю земля. Він, напевно, ріс впевнено й сміло, Його сила вела і до сонця тягла. А тонесенькі рани боліли до смерті, І життя там згасало, втрачалось життя. Муки страшні були і нестерпні, Чиясь доля ішла в небуття. Перешкоди такої не знавши, Бо природа його не в красі. Тверда … Читати далі
Місце безпеки — де ти? Де точно відомо що я — своя. Де зранку клекочуть лелеки, І мене кохає моя сім’я. Де я не поранена словом, Засну на руці у тата. Де манять безкрайні діброви, Де птахи хочуть співати. Де вчилася мріяти в диво, Де все, що було, — випадково. Ще мама була не сива, … Читати далі
Я закоркую собі послання, Що поміж стрічок писалось бігло, Хай відпливе у моря, в зіслання Теорій лава, що не застигла. Тож бутель той чи пробірка плине Поза часами в конкретних діях. Бо так буває, що пісня лине І залишає себе у мріях. Щось промайнуло чи проминуло, А чи назавжди вросло у серце. Коли кохання себе … Читати далі
Поширила свої рясні думки до неба, Тихенько плакала, втомилася в тиші. І думала — собі сьогодні дарувати треба Самотність в задоволення душі. Тендітно плавали хмаринки ще до зливи І обіймали диво щастя навкруги. Якби такі були вони завжди красиві, Щоб не торкався час їх дорогий. Та змінить все життя, і досконало Влаштує втіху десь поміж … Читати далі
Обережно і обачно Стану в ряд за тим квитком, Де не буде більше лячно — Все закінчиться гудком. Потяг — певний, не фатальний, — Привезе до мрій мене. Де не стане аморальним Перший сніг, не промайне. Де не злізе з рани пластир, Де не бродять всі думки. Де мене лікує Пастир, Залатає всі дірки. Пороздерті … Читати далі
Слухаю музику і сирену. Десь на паркані затримався вітер. Дихати легше від цих білих літер, Що ніби крапельниця у вену. Я тому рада, що обійшлося, Що лише гармот попід балконом. Все перекреслю одним флаконом — Фарби достатньо колись запаслося. Мені не потрібно буде малювати Чи вибирати колір для стелі, Чи вибивати печеру десь в скелі. … Читати далі