Ми вистоїмо, виборемо, вимолимо!
Не здатися — найкраще понад все.
Колись бажане слово разом вимовимо:
Перемогли! Перемогли — і все!
Пекельні спогади, мов струмені на згарище,
Такого бачити не можна без сльози.
Та відчай не довершить болю звалище,
Не перевершить грім серед грози.
Вцілілими нам добре не поранити
Свої світи і велетні планет.
Відкрити нові землі й не завадити,
Рости і квітнути Землі після ракет!
Солдатики не родяться героями!
Та стали ними в пеклі — на війні…
Поки дорослі мірялися зброями,
Маленькі діти тліли у вогні.
Переконання в тому, що за гратами
Не вистачає деяких людей…
Встеляло землю дітьми і солдатами,
І виривало серце із грудей!
Завмерло все життя понад безоднею,
Куди летіли мрії і серця.
Одні змирилися із волею Господньою
І вшанували Господа Отця!
Перемогли! За Ним стояли, й втіхою
Втішало небо горе матерів!
І накривало сором, наче стріхою,
Снігами, який все й усе покрив!