Меридіани та паралелі, Штрихи, пунктири, координати… Десь заблукали в затишній алеї Та й розгубились, куди повертати? Перли шукали на пляжах знайомих, Та розганятись на жовтий не варто! Нами керують місцеві райони? Де обертається цукрова вата… Понамокали під вранішнім сонцем, Десь не закрила від зливи газета… Все би нічого… Все — чи нічого? Там пролетіла яскраво … Читати далі
Я сумую за рідними й близькими, Хто назавжди пішли в небеса. Моє серце вражали ті блискавки, Що моя ж не загасить сльоза. Ті місця, що відведені кожному, Не заповнить нічого й ніяк… Часто й ми не буваєм спроможними Довіряти життю просто так. Певно, черствими і невтішними Можна стати в житті день за днем. Але справді … Читати далі
В мовчанні я знайшла вагомі речі, Вслухаючись у тишу, я відчула сенс. Довірливо схилилася Тобі на плечі — Я знала, що мене Ти понесеш. Втомилася, не марила і не хотіла Досягнень й кроків вище, ніж могла. Я просто серцем вірити любила, Тому якось згоріла вся дотла. Крапля по краплі біль переливався З пустих зітхань й … Читати далі
Вогник, непорушний і недосяжний, Лише тепло від тих відчуттів, Що у серці моїм непродажнім Ти щось знову чомусь запалив. Я від щастя насилу ледь дихаю, Я так рада, що знаю Тебе! Я сховаюсь під вогкою стріхою, Я не дам загасити себе. Переглянула і побачила, Що за кроки до зливи пекло, Що горіли ліси необачливо, Що … Читати далі
Небо, ти завжди дивуєш і зачаровуєш! Я милуюся і спостерігаю довірливо. Грізні хмари твої вимальовуєш, Та все рівно — прекрасне безмірно. Сонця таїнства хід не приховуєш, Хоча інколи хочеться, певно… Ти витримуєш все і влаштовуєш, Перед нами малюєш душевно. На картинах твоїх бачу плакальниць, Що оглянули землю під стріхою. Ти планеті доставило капальниць, Там де … Читати далі
Гідно до слова додати слова, Щоб не забути відгадку. Щоб не боліла моя голова І не спішила в нотатки. Перелічити пагони свої І поміняти пластинку… Все ще мелодії тихі мої, Все ще шукаю родзинку. Правда болюча, і не пощадить Певні уроки довкола. Війни — це втрати, і нам пощастить, Якщо розірване коло. Слабкість, і потім … Читати далі
Ми вистоїмо, виборемо, вимолимо! Не здатися — найкраще понад все. Колись бажане слово разом вимовимо: Перемогли! Перемогли — і все! Пекельні спогади, мов струмені на згарище, Такого бачити не можна без сльози. Та відчай не довершить болю звалище, Не перевершить грім серед грози. Вцілілими нам добре не поранити Свої світи і велетні планет. Відкрити нові … Читати далі
Таким нестерпним може бути сором! Адам сховався, знаючи Творця. Не міг зустрітися обличчям до Лиця, Хотів би розчинитися в повітрі перед зором. Відколи люди роблять вигляд, що невинні? Відколи думають, що заховає сніг, Що все забудеться, що зникне бруд і гріх, Коли ж весняні квіти розцвісти повинні? Та найпідліше чинить той, хто робить Всіх винуватими, … Читати далі
Вилита знову в світло уся до краплі. Тиха, бо соромно в цьому зізнатись тиші… І ця догоріла… ось воску останні краплі Слід залишають назавжди в моїй душі. Краще б не знала, що в мирному світі війни, Краще б не вивчила всі потаємні ходи. Вічно б тримали мене батьківські обійми, І не кортіло б світ знову … Читати далі
Як цікаве кіно, так цікаве життя, І, доречі, своє особисте. Кожен з нас, як герой і жюрі, чи й суддя, І здається, що судимо чисто… Якби так, то загадками ми б не жили, Не шукали б свої аргументи. Не вели б до Нього і в руках не несли «Хабарі»… у спокути моменти. Ми знавці! О, … Читати далі