Віроломними веснами,
Із щербатими веслами
Поодинці у натовпі ми пливемо кудись.
Тіні плющаться ґратами,
І щитами, і латами,
І повінчане сонечко підіймається ввись.
Що би серце не мріяло,
То собі заподіяло.
Але в мороці безладу є своя множина.
Світ безумствами тішиться,
Безтурботливо ніжиться.
А безвинне кривавого вже дісталося дна.
І в безсиллі тривожному,
З недовірою кожному
Просить мати беззахисна про своє немовля.
Де літали метелики,
Де сміялись веселі ми,
Там нещадно розбомблена рідна Ненька-Земля.
Генетичними кодами
І кривавими водами
Наші болі вкарбовані у вселенський протест.
Гніву Божому литися,
Віроломним напитися.
Задля мрій ілюзорності ми несемо цей хрест?
Боже, зглянься над бідними,
І чужими, і рідними,
Дай Вкраїні всміхатися, Перемогу Весни,
Щоб солдати не гинули
І окопи покинули,
Люди жили, як мріялось, не боячись війни!