Віроломними веснами, Із щербатими веслами Поодинці у натовпі ми пливемо кудись. Тіні плющаться ґратами, І щитами, і латами, І повінчане сонечко підіймається ввись. Що би серце не мріяло, То собі заподіяло. Але в мороці безладу є своя множина. Світ безумствами тішиться, Безтурботливо ніжиться. А безвинне кривавого вже дісталося дна. І в безсиллі тривожному, З недовірою … Читати далі
Красиво прожити єдине життя Доти можливо, доки триває. Вкарбоване Слово в душі від буття Нас спонукає і цього навчає. Красиво мовчати в подрібнену мить, Хай і минає, не випадково. Людина мудріша, коли там змовчить, Де вчасно мовчати душі на збудову. Красиво заслухатись, чути думки – Першопричина ніжних стосунків. Кричить, чи шепоче, чи пише рядки, Чи … Читати далі
Ми прийшли, щоб погратись в життя, Розгадати його лабіринт, Віднайти для душі назавжди укриття Чи дістати загублений гвинт? Як подрібнена сіль – дати користь землі, Від гниття захистити цей світ. І світити повинні великі й малі, «Ліхтарям» дав Господь заповіт. Що ж ми бачимо поспіль: тенета людські, Як безглуздя гріховних оман, І ненависті тяжкість, бродіння … Читати далі