Дякую Тобі за все, що Ти робиш для мене:
Що небо синє, сонце світить, а листя зелене,
Що всі прості речі насправді є непростими,
Що люди грішні мають шанс бути святими.
Дякую, що Твоїм змістом наповнені мрії та цілі.
Дякую, що пейзажі не сірі та не чорно-білі,
І що люди інколи можуть всміхатись очима,
І що опора і затишок є за моїми плечима.
Дякую, що знаю щось… а щось і не дуже.
Вдячна, що Тобі не було і не буде байдуже.
Сподіваюсь, Ти не втомився і не сумуєш,
Коли чуєш потреби, а подяки не чуєш.
Твої думки про нас не втомлюються і не згасають…
Люди думають, що мають час, а насправді – не мають.
Колись вони зрозуміють – Ти був завжди поряд,
Чув те, про що мовчать і про що говорять.
…Чуєш, про що плачуть і що потребують.
Лікуєш рани і душі, яких не лікують…
Дякую Тобі, за все те, що Ти робиш для мене:
Що дав мені шанс мати щастя в Тобі незбагненне!