З Тобою, Боже, ми непереможні!
В Тобі ми сильні боронитись від пітьми,
Лише коли в Тобі… а не «побожні»,
Тоді виводиш душі із тюрми!
Твоя любов є справжня, це відчутно.
Ти вболіваєш за нас щиро, як Отець.
Не завжди чітко бачимо. а смутно,
Бо ясність в ділі не початок, а кінець.
В кінці ми розумієм, що на благо,
Так гірко й боляче нас вчили «вчителі».
З Тобою маємо ми впевненість й відвагу
Прийнять уроки, що проходим на землі.
Дружба з Тобою – це найкраще, що стається.
Ти не пораниш, не нівечиш почуття.
Допоки серце в грудях моє б’ється,
Я присвятила такій дружбі все життя.
Тобі не все одно на мій початок,
Тобі не все одно на мій кінець.
Твоя довіра і підтримка – той завдаток,
Що приведе мене отримати вінець.
Ти дав нам зброю всю для перемоги!
Бодай ми навіть стрінем ворогів.
Той, хто дітей Твоїх доводить до знемоги,
Від гніву Твого не один уже згорів.
Дітей хто Божих кривдить – просто бійся.
Зіницю Його ти взяв, зачепив!
На гірку долю потім не жалійся –
Без покаяння Він це не покрив.
Завжди є шанс, щоб переглянути минуле,
Завжди є шанс сьогодні щось змінить,
Щоб не було, що лиш в кінці збагнули,
Життя прожите, а не вміємо любить.
Життя пройде, посіяне пожнеться,
Ми «били» чи любили, все збагнем.
У Царство, хто не любить, не береться,
І хто не простить – не піде в Едем.
Тож будьмо в Бозі ми непереможні,
А після битви хай зціляє Він серця.
З Ним наші душі не самотні й не порожні,
Бо в кожному частинка від Творця!