А бути мамою – великий привілей!
А бути мамою – це щастя у дрібничках,
Це донечки в рожевеньких спідничках,
Це погляд сина голубих очей.
Ти відчувала біль, народжуючи діток,
Відразу ж забувала, як усе було…
Вночі на руку обіперши втомлене чоло,
Раділа сну дитяти, більш ніж морю квіток.
Не помічаєш, як проходить час,
І ось вже донечка догонить тебе…
Для щастя більшого тобі не треба,
Лише б в їх оченятах промінець не гас,
Лише б жили, були здорові та всміхались,
Щоб Бога пізнавали з малих літ,
Як випурхнуть із дому у великий світ,
Щоб Йому вірними назавжди залишались.
Ти молиш… Та усе в Його руках,
Всі долі, щастя, Він усім керує.
А Він поганого не подарує.
Поганого нема в Його думках!
Спасибі, мамо, що дала життя,
Спасибі за всю душу, серце, руки!
Життя – це все під час і щастя, й муки.
Та наша радість – в Бозі майбуття.