«Відійди від мене, сатана!» –
Чути голос Христа до Петра.
Ну чому, мій Учитель благий?
Я ж шкодую тебе, дорогий!
Я ж хвилююсь за Тебе, повір,
Ти для мене скарбничку довір.
Пастир знає, що Юда краде,
Що лукавий до смерті веде.
Часто люди своїм почуттям
Вам підносять на блюді сміття.
І говорять до тебе: «Люблю…
Не подумай, я не продаю!»
Ти спішиш на той поклик з Небес,
Ти так хочеш побачить чудес.
А лукавий пильнує, як звір,
Каже: «Друже, там страшно, повір».
Він шкодує тебе на словах,
Не дає проявити в ділах
Божу славу, щоб каявся люд.
Підсилає тобі лихих Юд!
Перемога за Богом завжди!
Збереже Він тебе від біди.
А якщо навіть нас «розіпнуть»,
Не втрачай свою істинну суть.
Не втрачай, що довірив Ісус.
Він на гору доніс гріха груз.
Якби здався, послухав Петра,
Не було б нам з тобою добра.
Може, строго звучить повість ця,
Та немає у біса лиця…
Вовк підходить у шкурі вівці,
Його ціль – повирвать пагінці.
Щоб пшениця загинула враз,
Він причини дає для образ.
Щоб смоковницю Господь прокляв,
Він тобі плодоносить не дав.
Ти не слухай слова сатани,
Ти лихого відразу спини.
Хай добро торжествує над злом.
Будь вівцею, не впертим козлом!