Усіх квітів зі світу замало
Усіх квітів зі світу замало, Аби Вас вшанувати, МАТУСЮ! Ви для нас усю себе віддали, Серцем своїм до Вас пригорнуся. Скільки змалку себе пам’ятаю… Стільки страшного лиха боюся – Щоби мама мене не лишала… Богу Вічному завжди молюся. Рідна мама, як горлиця сива, Пригортає і гріє, голубить, Дасть пораду, сховає під крила. Вона просто, нізащо … Читати далі